День української хустки!
Люди споконвіків шанували та цінували хустку, наділяли її магічними властивостями, використовували в обрядах, у побуті, для радісних та сумних подій. Хустка вважалася особливим сакральним предметом та реліквією, яку передавали з покоління в покоління.
Її використовували, коли народжувалася дитина, а потім на хрестинах. Матері обов’язково перев’язували хустками синів, коли проводили в армію. Адже вірили, що вона берегтиме від усіх негараздів. На сватання дівчата виносили судженим хустки на знак згоди. Це означало, що дівчина виходить заміж по любові. за часів козаччини в українців існував ще один красивий звичай: кожна дівчина дарувала своєму нареченому вишиту хустку, як символ вірного кохання.
Люди здавна вірили, що хустка має магічні властивості та слугує оберегом.
Тому вона була і досі є важливим атрибутом на весільних обрядах. Й донині збереглась традиція три рази покривати наречену, що означає її перехід у статус заміжньої жінки.
Також у давні часи існував звичай на весілля молоді хустинками покривали руки. Вони не віталися відкритими руками, щоб ніяке зло не торкалося їхньої сім’ї. Ці хустинки в кінці весілля зав’язувалися одна з одною та з весільним одягом і зберігалося, як оберіг сім’ї.
Як бачимо, український народ споконвіків шанував та цінував хустину. За багато років в українській історії назбиралася численна кількість переповідок про хустку та її роль у житті людей. І сьогодні вкрай важливо відроджувати ці традиції та звичаї, переповідати ці красиві історії про вірне кохання та берегти цю спадщину.
Хустки були переважно білого кольору, в цьому полягає національний характер української хустки. Крім білих хусток покривали голову і білим рушником. Товщина ниток і кількість шовку на рушнику свідчили про достаток сім’ї. Молоді жінки прикрашали рушники віночком з чорнобривців.
Колись хустки в Україні вишивалися шовком. Начастіше зустрічалися червоні, сині, зелені, жовті та рожеві нитки. Орнамент на хустках був переважно геометричний, а вже у 18-ому столітті увійшов у моду рослинний орнамент – квіти троянд, васильків, гвоздик. Дуже рідко на старих українських хустках можна зустріти зображення птахів: півників, голубів…
Часто вживана і найпростіша композиція узору хустини — хвиляста лінія. Та крім узорів рослинного характеру, бувають ще й геометричні. Якщо кути хустини зашивали густим узором, то простір у середині лишали без прикраси або заповнювали дрібними квадратиками, ромбами, трикутниками.
Вишивали переважно червоними нитками, іноді додавали синіх або жовтих, однак ніколи не використовували тільки синього чи жовтого кольорів.
Важливу роль відогравала хустина у побуті козацької старшини. Нею пишалися, дорожили, вона була прикрасою та виявом добробуту власника. В описах майна старшин занотовано низку коштовних вишитих хусток.
У реєстрі майна хвастівського полковника Семена Палія записано: „Дві хустки шовкові з турецьким узором, квіти шиті сріблом. Різних шовкових хусток, шитих золотом і сріблом, штук 56; хусток самим золотом і сріблом шитих 31; волоських хусток 2 — одна вишита, а друга ткана золотом. Три турецькі хустини, вишиті самим шовком". (4) Всі хустки були одержані як подарунки або призначені для подарунків.
Будову нової хати звичайно починали гостиною й тоді перев'язували хусткою руки майстрам. На христинах перев'язували руки кумам і священикові.
На похоронах хустками прикрашали хоругви, свічі й давали їх усім учасникам. Померлому закривали хустиною очі. До хреста на могилі дівчини чи парубка прибивали хустину як прапор — символ достойности.
Хустка є символом прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи, оберегом і важливим ритуальним предметом. Це невід’ємна частина української культурної спадщини.
Сучасні етнографи зазначають, що у давнину великі хустки з тонкого полотна на ярмарках коштували дуже дорого. Саме тому найкращі хустки великого розміру, носили тільки заможні люди і зазвичай тільки на великі свята Пасху чи Різдво. Хустку купляв батько дочці на весілля, або ж дуже добрий господар своїй дружині. Саме тому хустка була не просто обов’язковим головним убором для заміжніх жінок, а й особливим сакральним предметом, реліквією, що передавалась із покоління в покоління.
Наскільки хустка виглядала багато, то, відповідно, заможною була і родина. Молоді дівчата носили білі або яскраві хустки, старші жінки – темні, а вдови – лише чорні. Орнамент на хустках був переважно геометричний, а у 18-ому столітті увійшов у моду рослинний орнамент – квіти рожі, васильків, гвоздик. Дуже рідко на старих українських хустках можна зустріти зображення птахів: півників, голубів. Хустки також мали різний розмір: маленькі були більш повсякденними, великі одягалися на голову, а на грудях закручувались, щоб було тепло. Наприклад, якщо жінка несла маленьку дитину, то закутувала і її, і себе.
Однак й нині хустка не втратила своєї актуальності. Більшість українок мають традиційну українську хустку у своєму гардеробі, адже Різдвяний вечір та Коляду не можна уявити без даного аксесуару.
Цей автентичний аксесуар надає сучасним українкам колоритного образу. Звичайно з’явились нові сучасні візерунки, цікаві та неординарні форми, однак, як і колись, найбільш популярними є білі хустки з традиційними рослинними орнаментами троянд, а також червоні та голубі кольори.
Джерело: http://library.nltu.edu.ua/index.php/novyny/968-khustka-iak-davnii-symvol-ukrainskoi-zhinochnosti
Колись хустки в Україні вишивалися шовком, сріблом та золотом. Якщо вишивали шовком, то найбільше вживали червоних, синіх, зелених, жовтих та рожевих ниток. Зрідка траплявся і чорний колір. Сині нитки окремо ніколи не вживалися, тільки в поєднанні з червоними.
Орнамент на хустках був колись переважно геометричний, а починаючи з XVIII століття, навпаки: для хусток, як і для рушників, увійшов у моду рослинний орнамент – стилізовані квіти рожі, васильків, гвоздиків. Дуже рідко на старих українських хустках можна зустріти зображення птахів: півників, голубів…
Вишиті візерунки, як колись, так і тепер, розташовуються на хустках по чотирьох кутах та посередині. Інколи по кутах розміщуються головні фігури, а по всьому полі хустки, у гарних комбінаціях, розкидаються дрібніші деталі орнаменту.
Вишиті хустки в Україні завжди були білого кольору. Ця особливість звертала увагу чужинців, що мандрували по Україні. Навіть така “персона грата”, як член шведського посольства, що в 1657-му році їздив до гетьмана Богдана Хмельницького, у своїх спогадах записав, що бачив скрізь тільки “білі хустки з бавовни”1.
Архаїчний і національний характер української хустки, як думає більшість дослідників, полягає саме в білому кольорі. Барвисті хустки, що тепер стали модними на півдні України, запозичені від південних словя’н – болгарів, сербів. А ці в свою чергу перейняли той звичай від турків та персів.