село Осиково

Село Осиково  розташоване за 30км від обласного центру м. Житомира та за 6 км. від районного м. Бердичева.

До складу Осиківської селищної ради входять села: Осиково, Дубова та Агатівка.

За далекої давнини село Осиково належало до Київської губернії. Його територія була вкрита лісом, переважно дубовим. Ліси належали поміщику, та згодом люди почали викупляти ділянки і заселяти їх. Купували землю на всю родину - селились батьки, брати, сини. Нинішня вулиця Леніна мала назву Доманщина від прізвища перших поселенців Доманських. Вулиця, яка знаходилась поблизу с. Галчин - Гальчинець, а вулиця  Жовтнева - Ковтячий хутір, - там першими поселились сім'ї Ковтунів та Новаківських.

Вся територія села і навколишні землі і ліси належали поміщику Рострубцову, маєток якого у селі Осиково був оточений алеями з лип та білої акації, частина яких збереглася і до сьогодні та є окрасою села.

Після революцій був збережений один з будинків поміщика в якому до 1937року діяла польська школа.

До 1927 року у селі було 47 дворів, 406 жителів з них ЗЗ6 поляків, 2 євреї, 68 українців.

Під час репресій 25 поляків та всі вчителі школи були репресовані.

Після 1937року в селі відкривається початкова школа, ліквідовується неписьменність, налагоджується система медичного забезпечення.

На початку Великої Вітчизняної війни, 7 липня 1941 року німецькі підрозділи 1-ї танкової групи Клейста окупували село Осиково. 56 односельчан загинуло під час військових дій, захищаючи Вітчизну та похоронені у Братських могилах.

З січня 1944р. Радянські війська визволили Осиково від окупантів. Центральна вулиця села та площа носять назву Героя Радянського Союзу Олександра Федоровича Михайлова, який похоронений у Братській могилі на території села.

У 50-ті роки, з утворенням радгоспу, до села почали прибувати люди, будувались, лишались тут проживати.

Першим головою радгоспу був призначений Єфим Дмитрович Манько. Основною культурою на полях став хміль, який приносив великі прибутки. В центрі села, на місці старих хатів побудували нові 2-х поверхові будинки, магазини, їдальню, дитячий садок, будинок адміністрації, будинок культури, де розміщена бібліотека. У Будинку культури щороку проводились районні огляди художньої самодіяльності, а у 1985р. тут виступав Народний артист України Дмитро Гнатюк, Житомирський ансамбль “ Льонок”.

На сьогоднішній день у селі працюють: дитячий садок, ФАП, поштове відділення, Будинок культури, бібліотека, магазини. Село телефонізоване, проведено природній газ до осель, дороги в селі з асфальтованим покриттям.