Микола Шаповал сам з багатодітної сім'ї, де залишилось ще семеро сестер і мати, став до лав Захисників два місяці тому – 6 вересня, і вже 23 жовтня, героїчно захищаючи рідну землю, загинув в Луганській області.
Важко змиритися рідним з втратою, мати, рідні, зболені жалем і тугою, припадали до труни сина, брата ….прощаючись, рвали душу болем….
 У «живому» коридорі пошани і вдячності схилили голови перед труною рідні, близькі, знайомі, друзі…… Від ридань і розпачу рідних - відлунювало у душі кожному, хто був на похованні…
Чужого болю не буває….
Ніколи ми не зможемо забути, а тим більше пробачити московитам цих смертей наших мирних людей, що змушені були взяти до рук зброю, щоб захистити, щоб прикрити нас з вами від ворога.
Низький уклін і глибокі співчуття рідним. Нехай  цих важких днів вони відчують, що поруч ми, у кожному слові підтримки, у кожному погляді співчуття і розуміння…
Вічна слава Герою - Миколі ШАПОВАЛУ, жовто-блакитний прапор над яким схилився навік на сільському кладовищі, ніби з’єднуючи у світі велике небесне військо Захисників- ангелів…..