В урочистій атмосфері зачитували Указ Президента України про нагородження.
Були вдячність і сльози присутніх  тим, хто  віддав найдорожче, - своє життя за захист кожного з нас, наших дітей, мир в Україні.
Актова зала зібрала сум, біль і жаль за такими до болю рідними нашими хлопцями: переглянули відео-згадки про мирне  життя Захисників, про їх плани на майбутнє....
Словами вдячності і глибокої поваги до  подвигу згадали вкотре Вадима і Віталія. Важко повірити, що ці юнаки  уже ніколи не зайдуть у свої домівки…
Важко було і рідним, важко було і тим, хто знав особисто… Ніколи ми не змиримось з величезною ціною, яку платить Україна зараз, ніколи не пробачимо росії цих смертей, обірваних доль, нездійснених мрій…
Ніколи не пробачимо сліз матерів, розлуки дружин, одиноку старість батьків….Ніколи…..
Вічною буде пам'ять і повага до подвигу тих, хто захистив цього часу війни…