Рейський ліцей дихав спогадами й тишею.

 І з самого ранку зібралися всією шкільною родиною на загальношкільну лінійку, щоби згадати…

Згадати роки Другої світової війни. Згадати всіх, хто загинув заради миру. І згадати війну, що досі триває — жорстоку, страшну, несправедливу.

Трепетні й щирі слова Ірини Василівни про наших загиблих героїв розчулили всіх — від найменшого учня до старшого вчителя. Було чути, як бʼється серце — у кожного з нас.

Після лінійки учні з квітами й молитвами вирушили до пам’ятника Невідомому солдату та до могил загиблих воїнів у селах Рея й Гвіздава. Це був наш спільний уклін тим, хто навіки залишився у строю.

А по обіді — знову тиша, музика, вірші, вдячні погляди.

Зворушливий захід, який завершив день не крапкою, а комою — нагадуванням, що пам’ять триває.

Низький уклін нашим героям.

Вічна пам’ять тим, хто пішов у вічність.

Безмежна вдячність тим, хто нині тримає небо!