Зайшла траурна процесія у двір до бабусі, де минало його дитинство, щоб востаннє прощатися.

Олександру всього 26 років виповнилося б у вересні….

Його нагороди несли окремо, вони говорили про звитягу ЗАХИСНИКА.

За ними - труна з красенем, мужнім ВОЇНОМ, таким рідним усім - ОЛЕКСАНДРОМ.

Він загинув під Покровськом.. у тому бою, який мусив пройти востаннє …

Олександр ПЕТРАЧУК мав мирну і таку домашню професію- КУХАРЯ- проте через ненаситну жадобу агресорів-московитів- став тим, хто витримував вогонь і бій, - титаном, ЗАХИСНИКОМ, ОБОРОНЦЕМ.

Плакало село. Зустрічали на колінах ГЕРОЯ Олександра ПЕТРАЧУКА у ПОЛОВЕЦЬКОМУ.

Рідні, побратими, односельці, друзі та незнайомі — зійшлися, аби провести в останню путь його, хто ціною власного життя виборював наше право жити на рідній землі. На вічний спочинок усі разом провели ВОЇНА, щоб спочив у рідній землі.

Поповнилось військо побратимів- ангелів, оберегом стало над Україною, над кожною родиною.

У небі розгортався прапор, а крик душі й біль родини зливався з гімном, який співали, стискаючи серце.

Він віддав власне життя, щоб ми могли жити, будувати, мріяти…

ПАМ'ЯТАЙМО ЦІНУ ЖИТТЯ!

Світла пам’ять ГЕРОЮ!

Вічна слава ВОЇНУ!