Мамо, не плач…. Никонівка прощалась сьогодні, 23.07.2025, з Героєм

ІВАШКІН ВАДИМ ОЛЕКСІЙОВИЧ повернувся назавжди додому. У рідне село, де бігав дитиною, радів дитинству, зустрічав юність, мріяв….

НЕ СУДИЛОСЬ. НАЗАВЖДИ СТАВ ГЕРОЄМ ДЛЯ ПОКОЛІНЬ: одночасно для однокласників, для старшого покоління села, для тих, хто житиме в Никонівці в усі майбутні роки. Із пам’ятної плити він дивитиметься на них тим недосяжним поглядом ГЕРОЯ. Для когось — уже незнайомий. А для всіх — символ. Свята ПАМ’ЯТЬ. Вічна ВДЯЧНІСТЬ…

Сьогодні з кожного двору виходять до прощання з ВАДИМОМ односельці.

Ставали на коліна перед труною — і плакали. Бо так вірили: найменший син своєї матері, зниклий безвісти, хлопчик із доброю усмішкою — ще повернеться. Пройде рідною вулицею у військовому строї, посміхнеться…

Квітами встелено шлях від в’їзду в село — до батьківського порогу, аж до місця вічного спочинку. Мальви. Соняшники. Чорнобривці. Майори. Рвали душу. Розповідали про життя, яке обірвалося — але не згасло.

А МАТИ плакала…. Бо тепер — тиша. І тільки біль, який не має слів.

НЕМАЄ ПРОЩЕННЯ АГРЕСОРУ.

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ЗАХИСНИКУ-ГЕРОЮ

ІВАШКІНУ ВАДИМУ ОЛЕКСІЙОВИЧУ