Сьогодні ми вшановуємо День пам’яті жертв Голодомору — одну з найболючіших сторінок нашої історії

1932–1933… Роки, які назавжди залишили глибоку рану в серці українського народу. Роки, коли мільйони невинних людей були приречені на смерть штучним голодом. Роки, про які боляче говорити, але мовчати — неможливо

Ми згадуємо кожного, хто пішов із життя через нелюдський злочин.

Кожну дитину, яка так і не виросла.

Кожну матір, яку зламали голодом.

Кожну родину, яка втратила найцінніше — життя близьких.

Пам’ять — це наш обов’язок перед минулим і перед майбутнім.

Щороку цього дня ми запалюємо свічку, яка світить не лише у вікнах — вона світить у серці. Світить, щоб нагадати: ми пам’ятаємо... Ми живі... Ми не дамо стерти правду...

І де б ви не були 22 листопада о 16:00 — вдома, у дорозі чи на роботі — запаліть свічку пам’яті.

Хай цей маленький вогник стане великим знаком нашої спільної шани, любові й незламності.