ПІТІК Віктор Миколайович, офіцер ЗСУ, який пройшов важкі дороги Афганістану, і знову взяв до рук зброю, щоб захищати нас у цій війні з рашистами, закінчив свій земний путь 12 лютого 2025 року.

Серце не витримало такої величезної перевтоми і напруги, яку приходилось переносити на дорогах війни.

Щось відчував, коли востаннє приїхавши додому, сказав, щоб похоронили тут, у Гришківцях, поруч з рідними коханої дружини. Зразковий офіцер, коханий чоловік, дорогий татко. Як його чекали рідні, як вірили, що він ось-ось повернеться додому.

Не допомогли ні благання, ні молитви- навіки залишився у своєму військовому званні, у небесній армії ангелів.

Болем тиші прощалися з ГЕРОЄМ рідні і близькі, усі, хто прийшов провести, мʼяко ліг синьо- жовтий прапор на долоні найріднішої і коханої дружини, щоб стати символом подвигу і незламності, відданості і честі її чоловіка.

Нехай СВІТЛА ПАМʼЯТЬ і ШАНА будуть нашою вдячністю тим, хто воював за мир і спокій в Україні.

Нехай місця їх вічного спочинку будуть місцем нашої вдячності і уваги.

Вічна ПАМʼЯТЬ і СЛАВА ГЕРОЮ-ЗАХИСНИКУ Віктору Миколайовичу ПІТІКУ!