18 березня минає рік від дня загибелі нашого Захисника, жителя села Никонівка, молодшого сержанта Зозулінського Владіслава Валерійовича.
Ціною життів кращих синів України ми виборюємо право бути українцями, жити на своїй землі, визначати своє майбутнє.
Владіслав Зозулінський народився 26 січня 1998 року в селі Григорівка Херсонської області в багатодітній сім'ї. Згодом проживав у селі Неліпине Свалявського району Закарпатської області. З 2016 року проходив військову службу в Донецькій області. У 2017 році одружився. Дружина Яна подарувала чоловікові донечку Уляну та сина Володимира. Молода родина жила мирним, щасливим життям, вели господарство, в повазі та любові виховували дітей.
Початок великої війни зруйнував усі плани, перекреслив мрії. Маючи військовий досвід, Владіслав не міг залишатися осторонь і 15 грудня 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Чесний, відповідальний, мужній, товариський. Він дуже швидко здобув повагу побратимів і невдовзі був призначений командиром 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини А4123.
18 березня 2024 року під час важкого бою поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області 26-річний Владіслав Зозулінський загинув смертю хоробрих, отримавши численні поранення, несумісні з життям. Похований у селі Никонівка.
Трудолюбивий, старанний, добрий, турботливий. Йому боліло серце, коли він думав про рідних, які його чекали вдома, і розумів, що має зупинити жорстокого ворога, навіть ціною власного життя!
Герої не вмирають, вони з честю гинуть на полі бою за свою родину, свій народ, рідну землю і вічно живуть у наших серцях!
Світла пам'ять, честь і шана Герою!